Порошкові технології набувають все більшої популярності. За останні два роки кількість підприємств, що пропонують свої послуги з фарбування виробів порошковими фарбами, помітно збільшилася. Багато виробників металоконструкцій, тентів, торгового обладнання, спортивних тренажерів, дорожніх знаків, сейфів, броньованих дверей тощо встановили на своїх підприємствах додаткові потужності з нанесення порошкових фарб. Основні переваги такої технології – економічність та оперативність.
Завдяки системі рекуперації, фарба, що не потрапила на деталь, збирається й наноситься повторно. Втрати «порошку» складають 2-4%, тоді як втрати «рідких» фарб можуть досягати 30-50%. До того ж нанести покриття товщиною 35 мкм рідкою фарбою за один раз майже неможливо. А порошковою – легко.
Виробник торгових наметів та рекламної продукції, який побажав залишитися неназваним, розповів: «Раніше наше підприємство фарбувало власну продукцію пензликами вручну. Ми не завжди встигали виконувати замовлення клієнтів. До того ж їх вимоги до якості продукції зросли. Тому ми вирішили перейти на порошкову технологію фарбування, що дозволило поліпшити якість продукції, що випускається, безперебійно забезпечувати попит замовників, а також скоротити персонал на фарбувальнiй ділянці».
Голова правління ВАТ «Машинобудівний завод «ЕЛЕМ» (м.Запоріжжя, виробництво обладнання для нанесення порошкових фарб, послуги з фарбування) Олег Халіп каже, що: «Сьогодні в Україні ринок послуг з нанесення порошкових фарб тільки формується. Але за останні 2 роки технологія такого фарбування стала помітно популярнішою: сьогодні попит на ці послуги перевищує пропозицію, у споживачів з’явився інтерес до використання сучасних засобів і методик порошкового фарбування, наприклад, до фарбування скла, дерева».
У 2009 році компанія «PSV» (м.Харків, послуги з фарбування) збільшила обсяги продажів в 2 рази, а в 2010 замовила ще один автоматизований цех фарбування. Пилипів Сергій, директор «PSV» доповнює: «Зараз технологія порошкового фарбування може задовольнити будь-яке побажання замовника. Декорування металу під структуру дерева, фарбування дисків, МДФ, скла та кераміки робить її незамінним атрибутом будь-якого виробництва».
ПЕРСОНАЛ
Проблем з пошуком працівників практикуючі фарбувальники не відчувають. Навіть найбільш обережні виробники обладнання кажуть, що для оволодіння початковими навичками нанесення порошкових фарб людині потрібно не більше двох тижнів. До речі, виробники обладнання навчають персонал замовника основам технології порошкового фарбування. А тонкощі й різні секрети технології працівник дізнається вже в процесі самостійної роботи. Устаткування з нанесення порошкових фарб – високотехнологічне й його необхідно грамотно обслуговувати. Тому при підборі персоналу буде правильно віддати перевагу працівникам з технічною освітою. Адже від стану обладнання та дотримання технологічних режимів залежить якість кінцевої продукції. Чисельність персоналу залежить від обсягів виробництва. Бригада рядової фарбувальної фірми складається з 2-4 чоловік. Один напиляє фарбу, а решта займаються підготовкою виробiв до фарбування та вантажно-розвантажувальними роботами. Заробітна плата рядових працівників становить $ 250-350. Крім власне робочих підприємству потрібні 1-2 менеджера, які будуть займатися пошуком клієнтів. Таким менеджерам зазвичай платять по $ 200 +%.
ПРИМІЩЕННЯ
Для ділянки з нанесення порошкових фарб необхідно приміщення площею 200 кв.м. Деякі виробники стверджують, що ділянку підготовки поверхні було б непогано розмістити в окремому приміщенні. Крім того, необхідні складське та адміністративне приміщення (в цілому – ще 100 кв.м). Сьогодні в Києві орендна плата 1 кв.м опалювального виробничого приміщення становить $ 2-5 на місяць.
ДОКУМЕНТИ
«Друкарсько-передплатна» кампанія з реєстрації ділянки з нанесення порошкових фарб звичайна. Особливих дозвільних документів оформляти не потрібно. Потрібно розробити проект ділянки, погодити його та затвердити в органах місцевої адміністрації, санстанції, пожежної інспекції, служби Держнагляду охорони працi, у постачальників води, електроенергії. За словами фарбувальникiв, на оформлення дозвільних документів піде 2-4 місяці та буде потрібно $ 2-4 тис. До речі, «порошковий» бізнес супроводжує поки єдиний нормативний документ: ДСТУ 9.410-88 «Покриття порошкові полімерні. Типові технологічні процеси », розроблений ще при СРСР.
До сих пір він ніяких змін не зазнав. Незважаючи на його «вiк» та деяку відсталість від життя, фахівці радять потенційним майстрам порошкових справ його вивчити.
СИРОВИНА
Залежно від виду основи (сполучної смоли) порошкові фарби підрозділяють на епоксидні, поліефірні та епоксидно-поліефірні (або гібридні). Фахівці стверджують, що епоксидні та епоксидно-поліефірні фарби застосовують для фарбування виробів, які використовуються здебільшого в приміщенні. Ці фарби мають високу хімічну стійкість й відмінні механічні властивості: еластичність, ударо-міцність. Поліефірні фарби краще всього наносити на дорожні знаки, рекламні щити та ін., оскільки порошки на основі поліефірних смол стійкі до впливу сонця, повітря та води.
Згідно з твердженнями фарбувальникiв, в Україні порошкові фарби виробляє тільки ТОВ «Українсько-американське підприємство «Трібо» (м.Донецьк), та й то більше для власних потреб. Серед імпортних порошкових фарб попитом на українському ринку користується продукція компаній INVER (Італія), TEKNOS (Фінляндія), DuPont Powder Coatings (Франція), Pulver (Туреччина), Oxyplast (Бельгія-Туреччина), Tiger (Австрія), Bekker, Polyfarb (обидві – Польща) та ін. Сергій Тютюнник, начальник дослідного відділу ВАТ «Машинобудівний завод «Південь» (м.Київ; виробництво обладнання для нанесення порошкових фарб, послуги з фарбування), попереджає потенційних споживачів порошкових фарб: «Підбирати фарби потрібно ретельно.
Якість деяких дешевих фарб не витримує ніякої критики. Лабораторний аналіз показав, що такі фарби, наприклад, містять велику кількість тальку, який не електризується. Укривістiсть таких фарб в 1,5 рази нижче норми. Якщо якісні фарби можна напилити на 17-20 кв.м виробiв, то неякісні – на 10-12 кв.м». Геннадій Белан, начальник відділу маркетингу ТОВ «Химлекс» (м.Запоріжжя; продаж порошкових фарб), при виборі радить звертати увагу на такий параметр, як щільність отверділої фарби після оплавлення: «Важливий параметр, що характеризує витрата сировини, – відсутність в складі фарби пігментів (сполук важких металів 1 токсичних речовин)».
ТЕХНОЛОГІЯ І ОБЛАДНАННЯ
Перший етап фарбувального техпроцесу – підготовка виробiв, другий – напилення порошкової фарби, третій – оплавлення та полімеризація порошкового покриття в спеціальній печі. В ході підготовки виріб миють в спеціальних ваннах різними миючими засобами, що містять фосфати заліза або цинку. Процес підготовки також називають фосфатуванням, хроматуванням, пасируванням й т.д. До підготовки поверхні також можна віднести обробку металу піском або залізним дробом в спеціальній машині, званої в народі «пiскоструйкой» або «дробеструйкой».
Коштують ці верстати недешево, й обзавестися такою технікою можуть собі дозволити потужні фірми з великими обсягами виробництва. Тому початківці задовольняються організацією мийної ручної ділянки. Оброблений виріб сушать та відправляють на фарбування. Порошкову фарбу на заздалегідь заземлену деталь наносять в спеціальній камері ручними або автоматичними напилювачами. Розрізняють трибостатичні та електростатичні напилювачі. При трибостатичному способі частинки порошку заряджаються в результаті їх тертя об стінки турбіни напилювача, а при електростатичному – від зовнішнього джерела електроенергії. За словами фарбувальників, добре б обзавестися обома пристроями.
За допомогою першого напилити порошок у важкодоступні місця складно, а другий вільно задуває фарбу куди завгодно. Фарбу наносять в спеціальній камері, яка вловлює ще не осілі на виріб частки порошкової фарби й повертає їх у фарбувальний процес. Камери бувають тупикові та прохідні. У тупикових фарбують малогабаритні вироби, а в прохідних – довгомірні. Після нанесення порошкової фарби деталь поміщають в піч, де при температурі 150-220 ° С порошкова фарба розплавляється й через 15-30 хвилин утворює полімерне покриття. Є печі полімеризації, що працюють на електроенергії, природному газі або рідкому (дизельному) паливі. В Україні до недавнього часу випускали тільки «електричні» печі. Зараз з огляду на подорожчання електроенергії доцільно використовувати ІК системи в печах полімеризації. За словами фахівців, дуже важливими параметрами для печей є час виходу на заданий температурний режим (в завантаженому стані) й точність підтримки температури в різних точках об’єму печі. Саме ці показники характеризують продуктивність печі та якість процесу. В камеру напилення й піч деталь подають на підвісці-перевантажувачі або спеціальних візках, які пересуваються за допомогою підвісних та підлогових рейках. Основний парк обладнання фарбувального пункту доцільно доповнити лінією підготовки повітря й промисловим пилососом.
ЗБУТ
Одна справа – фарбувати власну продукцію, інша – надавати послуги з фарбування. В кожному окремому випадку підприємство веде себе на ринку по-особливому. У першому випадку пошук клієнтів не є першочерговим завданням, іноді такі компанії на сторону взагалі не працюють. Фірмам, які надають виключно послуги з фарбування, доведеться активніше пропонувати себе клієнтам, частіше брати участь в виставках, інтенсивніше давати рекламу в газети й журнали, поки вони паралельно не засвоять виробництво яких-небудь металовиробів.
За словами фахівців, до такого фіналу приходить більшість фірм. Ян Паламарчук, менеджер з продажу ТОВ «Полімерколор» (м.Бровари, Київська обл .; послуги з нанесення порошкових фарб), відзначає, що «клієнти у фарбувальникiв – специфічні. Вони заздалегідь знають, до кого звертатися, у кого яке обладнання, хто яку використовує фарбу та ін. В основному переговори ведуться тільки про вартість послуг, чи надаються знижки, терміни виконання замовлення, форми оплати. Тому необхідності в широкомасштабнiй рекламі немає. Досить розміщувати інформацію про себе в прайс-листах спеціалізованих журналів і газет. Але, незважаючи на це, постійний пошук клієнтів вести необхідно».
Основа всього – прагнення до досконалості!